Загальна декларація прав людини

Уявлення про кращий світ звело разом майже 70 років тому, у 1948 році, чоловіків і жінок з усіх частин світу в Парижі. Світ, в якому буде захищена гідність усіх людей як індивідів. Вони прийняли  Загальну декларацію прав людини. Вона виходить з "гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їхніх прав" і вважає їх належними кожній людині – не допускаючи відмінностей залежно від кольору шкіри, статі, мови, релігії або інших критеріїв.
Права людини належать кожній людині на основі лише того, що вона – людина, та незалежно від ознак, за якими можна нас, людей відрізняти.

Фундамент будь-якого людського співтовариства

Обов'язок Німеччини активно захищати права людини є також висновком з найтемнішої сторінки німецької історії. Тому стаття 1 Основного закону визнає людську гідність та непорушні і невідчужувані права людини як основу всякого людського співтовариства, миру і справедливості у світі. Тобто, Основний закон гарантує не лише права людини в Німеччині, а зобов'язує нас активно сприяти захисту гідності й основних прав людини у всьому світі.

Моральний обов'язок й політичний інтерес

Проте, активний захист прав людини є не тільки моральним і міжнародно-правовим обов'язком, що випливає з Основного закону.

Дотримання прав людини відповідає також зовнішньо-політичним інтересам Німеччини. Приклади  у всьому світі показують: Де порушують права людини, там у довгостроковій перспективі не може бути ані миру, ані стабільного розвитку. Проте захищені свобода та права людини виявили себе як рушієм творчості й добробуту.